Затишшя перед бумом: коли в АПК прийдуть інвестиції

Фраза «сільське господарство – локомотив української економіки» за останні два роки вже стала заяложеною. АПК справді вже кілька років показує хороші результати на тлі інших вітчизняних галузей. Однак 2015-го, коли аграрне виробництво зменшилося на 4,8%, цей сектор уже не тягнув економіку вперед, а лише слабшав меншими темпами.

Інвестиції в сектор почали знижуватися з 2014 року, а з 2015-го взагалі припинилися – як у малому бізнесі, так і на рівні агрохолдингів. Якщо сьогодні ви чуєте про інвестиції в агросектор, то це або завершення проектів, розпочатих ще до нинішньої кризи, або мінімальні вкладення для підтримки бізнесу, або проста пролонгація позики.

Не варто чекати, що за нинішньої монетарної політики Нацбанку ситуація зміниться в 2016–2017 роках. Ми невпинно віддаляємося від інвестора, якому потрібна впевненість в умовах ведення бізнесу і виведення коштів із країни або ставка дохідності від 25% в доларах.

Але коли інвестклімат України все ж відновиться, аграрна галузь буде попереду всіх. Хоча наш агросектор далекий від того, щоб вважати його ефективним, він уже досить усталений. У нас достатньо досвіду і ресурсів, щоб вважати сільське господарство своєю конкурентною перевагою. Тож воно цілком може стати локомотивом залучення інвестицій у майбутньому.

У середньостроковій перспективі попит сільського господарства на грошові ресурси досягає $200–300 млрд. Вони дадуть змогу відновити пікові розміри поголів'я худоби, побудувати потужності з переробки сировини, а також інфраструктуру, яка б їх обслуговувала. Галузь у змозі освоювати по $15–20 млрд на рік, аби інвестори знову почали дивитися в бік України.

Формати вкладень будуть найрізноманітнішими: від мікрофінансування фермерів і відстрочення платежів великим компаніям до прямих і портфельних інвестицій. Але не варто очікувати, що наш агросектор зацікавить насамперед іноземців. У всіх країнах левова частка інвестицій завжди припадає на внутрішній капітал. Досі українські компанії цікавили західних інвесторів здебільшого як об'єкт портфельних інвестицій.

У середньостроковій перспективі попит сільського господарства на грошові ресурси досягає $200–300 млрд. Вони дадуть змогу відновити пікові розміри поголів'я худоби, побудувати потужності з переробки сировини, а також інфраструктуру, яка б їх обслуговувала

Спершу триватимуть тенденції 2009–2013 років, які можна було назвати часом невеликого інвестиційного буму в українському АПК.

Передусім необхідно повернутися до проектів того періоду. Найпривабливішим сегментом як для внутрішнього, так і для зовнішнього інвестора залишиться вирощування сільськогосподарських культур. Саме через цей напрямок ми зможемо «затягнути» інвестора в суміжні сфери: виробництво тракторів, мінеральних добрив, просте перероблення сировини, а також тваринництво, яке нині перебуває в занепаді. При цьому не можна забувати, що у світі дефіцит м'яса, а не зерна. Повернувшись до поголів'ю великої рогатої худоби на рівні 25 млн голів, ми також увійдемо до числа головних експортерів м'яса.

Першочерговим завданням інвесторів буде поповнення обігового капіталу й оновлення парку техніки, що можна зробити за чотири-п'ять років. Наступний етап – будівництво переробних потужностей та інфраструктури: елеваторів, зернових сушарок тощо. На це піде від п'яти до десяти років, після чого почнеться інноваційний розвиток.

На той час валовий урожай зернових уже зросте з нинішніх 60 млн т до 90–100 млн т. Вихід на обсяги виробництва 130–150 млн т потребуватиме вже вкладень у точне землеробство, насінництво, генетику та інші наукові дослідження. Експортуючи 70–80 млн т продовольства на рік, країна стане глобальним гравцем, із яким усім доведеться рахуватися. За 15 років Україна здатна не просто стати великим експортером сільськогосподарської сировини, а точкою зростання світового агропромислового комплексу. Питання лише в тому, з якого моменту почнеться відлік.


Джерело: http://forbes.net.ua/ua/magazine/forbes/1412486-zatishshya-pered-bumom-koli-v-apk-prijdut-investiciyi